Навчання, виховання, соціальна реабілітація дітей з обмеженими можливостями передбачає, зокрема, формування і розвиток в них навичок спілкування з однолітками та дорослими, оскільки спілкування є для дитини важливим джерелом самопізнання та пізнання світу, засобом засвоєння норм і правил соціальної взаємодії . Проте є діти, які з тих чи інших причин не можуть опанувати словесну мову. Тяжкі рухові та мовленнєві порушення, знижений інтелект, розлади аутичного спектру утруднюють або взагалі унеможливлюють використання такими дітьми вербальних засобів спілкування. Їхня мова, часто незрозуміла навіть для найближчих родичів, характеризується, в кращому випадку, наявністю лише окремих голосових реакцій. Через відсутність мови такі діти зазнають додаткових утруднень у соціальній адаптації та встановленні міжособистісних стосунків. Але ці проблеми не є непереборними. Навчити дитину висловлювати свої бажання й почуття, будувати взаємини як з рідними, так і зі сторонніми людьми можливо за допомогою спеціальних технологій, які протягом більше, ніж 30 років успішно застосовуються в країнах Західної Європи та Північної, США. Однією з таких технологій є система альтернативної комунікації (АК), основу якої складають невербальні засоби спілкування.
На сьогодні, найбільш поширеними та вживаними системами допоміжної альтернативної комунікації (Alternative Augmentative Communication – AAC) в світі для зазначеної категорії осіб є комунікативна система обміну картинками (Picture Exchange Communication System – PECS), комунікативні дошки Makaton (назва жестово-символьної системи комунікації), а також різноманітні комунікативні пристрої з синтезаторами мовлення. Комунікативна система обміну картинками (Picture Exchange Communication System – PECS) – форма допоміжної альтернативної комунікації. Використовується як допоміжний засіб для комунікації у дітей з аутизмом та іншими порушеннями розвитку. PECS використовується особами різних вікових категорій, від дошкільників до дорослих, що мають мовленнєво-комунікативні, когнітивні та моторні труднощі. Комунікативна система обміну картинками розроблена 1985 року американцями Andy Bondy та Lori Frost із залученням педагогів, соціальних працівників та членів родин як допоміжний засіб навчання ініціювати соціальну взаємодію для дітей і дорослих з аутизмом та іншими комунікативними труднощами.
PECS швидко набула визнання і поширення світом саме через компонент ініціації комунікації. Її застосування не вимагає складних та (або) дорогих матеріалів, оскільки використовуються друковані символьні, фотографічні, мальовані картки. PECS розпочинається з навчання дитини віддавати педагогові (партнерові по комунікації) картку із зображенням бажаного предмета, а, натомість отримувати сам предмет, який і є винагородою. Після засвоєння кроку спонтанного обміну картинки на бажаний предмет, PECS навчає розрізняти символи та конструювати прості речення. Пізніше дитина оволодіє навичками застосовувати PECS для відповідей на запитання та коментаріїв. Комунікативні дошки – набори візуальних зображень – фотографій, символів, слів, фраз (або їх поєднання), що організовані по темах. Ці дошки можуть бути різного розміру й формату, з різним лексичним змістом, в залежності від виду діяльності та ситуації, де вона використовується. Вибір і впорядкування символів на дошці відбувається таким чином, щоб мотивувати учня до спілкування та сприяти покращенню функціональної комунікації. Вихованці можуть використовувати комунікативну дошку як статичний дисплей, з якого зручно вибирати зображення й конструювати з них повідомлення.
Основні переваги використання системи PECS:
- це програма яка дозволяє швидко придбати базові функціональні навички комунікації;
- за допомогою даної системи можна якнайшвидше навчити дитину проявляти ініціативу і спонтанно промовляти слова, аніж за допомогою навчання найменування предметів, вокальної імітації;
- за допомогою PECS спілкування дитини з оточуючими людьми стає більш доступним, і таким чином, стає можливим узагальнення набутих вербальних навичок.
З ЧОГО ПОЧИНАТИ?
Перший етап
1.Обстеження дитини. Визначити коло інтересів дитини, ті дії і предмети, які він зазвичай просить.
2.Оцінка мотиваційних факторів.
3. Виготовлення фотокарток всіх улюблених мотиваційних стимулів і занять. Бажано, не в повну величину, а розміром 4х4.
4.Липучки.
5. Папку і пластикові роздільники, на які можна буде приліпити фотокартки на липучках. Ці роздільники будуть розташовані в папці, як сторінки в книзі.
6.Для майбутнього використання -виготовляємо пластикову смужку з липучкою, на яку можна прикріплювати кілька карток в певному порядку – для побудови речень.
7.Обов’язково готуємо середовище!!!
Важливо щоб бажані предмети для дитини були недоступні для неї. Це дає окремий стимул спілкуватися (просити їх). Дана альтернативна комунікація обміну картками включає в себе 6 рівнів.
Перший рівень.
«Введення картки»
Мета: навчити дії подачі картки, а не надати вибір . Працюємо мовчки, озвучуємо предмет або дію тільки після вибору. Одне заняття – одна картка – поки не відпрацюємо весь спектр стимулів. Відпрацьовуємо навик 30-40 разів в день 6. Постійно перевіряємо, чи цікавий стимул дитині.
Другий рівень
«Дистанція і старанність»
Мотивуємо дитину використовувати картинки для досягнення бажання на відстані.
Мета – закріпити і узагальнити навик, отриманий на першому етапі – подача картки комунікативному партнеру, для того, щоб отримати бажаний предмет. Поступово збільшуємо відстані між дитиною і вчителем. Коли дитина знімає картинку з дошки, і простягає “комунікативному партнеру” для того, щоб отримати бажаний предмет, дорослий трохи відсувається назад. І тоді, для того, щоб вкласти картинку в руку дорослого, дитина повинна встати зі стільця і наблизитися до нього.
Третій рівень
«Розрізнення карток»
Вибір між потрібним і непотрібним предметом. Дитина повинна знайти картку бажаного предмета серед інших (1, 2) і передати співрозмовнику. Далі пропонуємо зробити вибір між двома потрібними предметами (поступово збільшуємо вибір-від 2 до 3-6 аж до комунікаційної книги.)
Четвертий рівень
«Побудова речень»
Самостійна побудова фраз, речень з використанням графічних зображень різного рівня абстракції, наприклад, «Я хочу пити»
- Підійти до книги.
- Вибрати символ “Я хочу”.
- Прикріпити символ “Я хочу” на смужку.
- Вибрати картку бажаного предмета.
- Прикріпити картку бажаного предмета на смужку.
- Взяти смужку.
- Дати смужку комунікативному партнеру.
П`ятий рівень
«Розширення речень. Відповіді на питання»
- Дитина відкриває комунікативну книгу.
- Вибирає символ “Я хочу” + символ прикметника “блакитний” + зображення предмета “цукерки” і викладає ці символи в правильній послідовності на смужці.
- Бере смужку і подає її комунікативному партнеру.
Вчимо відповідати на питання «Що ти хочеш?» Спеціаліст, тримаючи в руках предмет, який дитина хоче отримати, звертається до дитини з питанням і одночасно вказує пальцем на картку в комунікативної книзі дитини – на символ “Я хочу”. Дитина з легкістю бере цей символ і прикріплює його на смужку, потім додає картку бажаного предмета, і простягнувши смужку вчителю, таким чином просить предмет.
Шостий рівень
Вчимо коментувати події, залучаючи таким чином увагу оточуючих. (Що ти бачиш? Що ти хочеш?) 1.Коментування виникає, коли в навколишньому середовищу відбувається якась цікава подія коли у дитини є бажання або необхідність в отриманні доступу до предмету або дії. Тобто спочатку, ці реакції викликаються різними попередніми факторами. 2.Коментування призводить до отримання соціального заохочення (уваги) а прохання – до отримання доступу до бажаного предмету або дії. Тобто, у даних реакцій абсолютно різна функція.
Необхідно: – – – Заохочувати кожен комунікативний акт відповідно – прохання – наданням предметів похвалою, коментар – тільки соціальним заохоченням! (Похвала, посмішка, вираз обличчя, і т.п.)
– Тренувати коментування як мінімум 30 разів на день в різних функціональних ситуаціях.