ІПОТЕРАПІЯ

У СТАЦІОНАРНОМУ ВІДДІЛЕННІ ЗМІШАНОГО ТИПУ ЦІЛОДОБОВОГО ПЕРЕБУВАННЯ СУМСЬКОГО ОБЛАСНОГО ЦЕНТРУ КОМПЛЕКСНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ

У Сумському обласному центрі комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю застосовуються різні методики реабілітації дітей з дитячим церебральним паралічем. Використовуються чисельні методики з лікувальної фізкультури, масажу, різноманітні фізіотерапевтичні  процедури, рефлексотерапія. Однак, всі ці методи, дозволяють зменшити м’язовий тонус, збільшити обсяг пасивних рухів, але не дозволяють набути нових активних моторних навичок. Такими можливостями наділена верхова їзда. Саме багатогранність впливу, одночасне сполучення повторних різноспрямованих рухів тіла, масаж внутрішньої поверхні ніг, позитивний психотерапевтичний ефект від спілкування хворої дитини з конем визначають унікальність іпотерапії.

 Загальний принцип ліквідації порушень при ДЦП полягає у тому, що спочатку пасивно, а потім пасивно-активно окремим частинам тіла пацієнта надаються положення, протилежні до існуючих установок. Важливо зруйнувати механізми мимовільного одночасного руху в ураженій     і здоровій кінцівках, які характерні для цього захворювання.  Кінь, який йде, передає вершнику понад сто різних рухів. Перевага іпотерапії полягає у можливості багаторазового повторення всіх цих рухів, при цьому вдається уникнути, як при заняттях на тренажерах, докучання – кінь не може набриднути. Повторювані коливальні рухи тіла носять діагональний характер, у вигляді чергування, розтягування, стискування, обертання окремих частин тіла. Різноспрямовані дії, які виконує вершник, допомагають йому зрозуміти рух, навчитися регулювати м’язовий тонус і придбати необхідні моторні навички. Виконання вправ, спрямованих на випрямлення тулуба, дозволяє провести корекцію рівноваги і рухової активності відповідно до фізіологічного розвитку дитини.

Заставою впевненої посадки на коні є розслаблена позиція вершника, яка дозволяє правильно реагувати на всі рухи тварини. На заняттях діти з діагнозом ДЦП навчаються розслаблятися, що сприяє, у кінцевому результаті, зниженню м’язового тонусу. Батьки дітей з діагнозом жереб-ральний параліч, які отримують реабілітаційні послуги у Центрі, відмічають значні покращення їх емоційного та фізичного стану. Більшість визначає, насамперед, покращення постави, більш правильне положення спини при ходьбі. Звертає на себе увагу розширення можливостей у відведенні ніг, що сприяє покращенню ходи дитини.

На жаль, тонус м’язів може знову підвищуватися при відсутності регулярних реабілітаційних заходів. Звичайно, процес реабілітації хворих з діагнозом ДЦП є довгим, він вимагає наполегливості і цілеспрямованості як від дітей, так і від їх батьків. Однак, заняття іпотерапією дозволяють уникнути розвитку ранніх контрактур суглобів у пацієнтів, хворих на ДЦП,  і збільшити можливості їх фізичної активності.

ПОКАЗАННЯ ТА ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ІПОТЕРАПІЇ

Захворювання, при яких застосовують іпотерапію

      Є дуже широкий спектр захворювань, при яких застосовують ліку-вальну верхову їзду як один з методів лікування, реабілітації та адаптації: рухові порушення як наслідок ураження центральної та перифе-ричної нервової системи (у першу чергу, дитячий церебральний параліч, наслідки перенесеного поліомієліту, травматичного ураження нервової системи); порушення опорно-рухового апарату, які виникли у результаті  травм, ураження центральної нервової системи, а також при порушеннях постави (сколіозах, кіфозах); порушення координації та рівноваги; різні форми порушення інтелекту, як наслідок органічних або генетичних захворювань; порушення психоемоційної сфери: аутизм, неврози, шизофренія тощо;  ураження органів чуття: порушення зору, слуху; порушення мозкового кровообігу (після закінчення гострого періоду); черепно-мозкові травми (після закінчення гострого періоду); післяопераційна реабілітація; робота з соціально дезадаптованими підлітками.

Протипоказання до проведення іпотерапії

          До абсолютних протипоказань належать:  Захворювання органів дихальної, серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту (гострі і хронічні захворювання у стадії загострення); декомпенсована ендокринна патологія, цукровий діабет, у тому числі у стадії неповної і/або нестійкої компенсації; деформації хребта (ІІІ – IV ступеню); нестабільність хребців, підвивихи, виражені остеохондротичні зміни; явища остеопорозу хребта та інших кісток; ожиріння III ступеню; запальні захворювання м’яких тканин; інфекційні шкірні захворювання; гострі інфекційні захворювання і хронічні (при збереженні контагіозності); епілепсія, пароксизмальні стани неясного ґенезу; наявність епілептичної активності і неспецифічної пароксизмаль- ної активності на електроенцефалограмі (при відсутності у клініці парок-сизмальних станів); яскраво виражені психотичні і психопатоподібні стани; міопія високого ступеню; декомпенсована та частково компенсована глаукома; гострі та хронічні запальні захворювання нервової системи; міастенія та міастенічні синдроми; гострі та хронічні запальні захворювання очей; інші гострі та хронічні захворювання у стадії загострення.

           За наявності відносних протипоказань, питання про допуск дитини  до занять з іпотерапії вирішується індивідуально у кожному конкретному випадку.

           До відносних протипоказань належать: епілепсія у стадії стійкої ремісії – при відсутності змін на електро-енцефалограмі, які реєструвалися раніше; патологія суглобів запальної етіології; неінфекційні захворювання шкіри; компенсована ендокринна патологія; компенсована глаукома; дегенеративні захворювання центральної нервової системи; хронічні захворювання внутрішніх органів у стадії ремісії.